Україна залишається на одному з останніх місць у світі за кількістю спортивних клубів на душу населення. У країні з понад 30 мільйонами людей, інфраструктура для занять спортом залишається застарілою, недоступною або взагалі відсутньою в багатьох регіонах. Для порівняння: у Німеччині, країні з подібним рівнем населення, налічується понад 90 тисяч спортивних клубів, які об’єднують десятки мільйонів людей — від дітей до пенсіонерів. Як так сталося, і що можна змінити?

Спорт — не тільки про тіло, але й про націюСпорт — це не просто фізичне здоров’я. Це соціалізація, емоційне розвантаження, розвиток дисципліни, командної роботи та лідерства. У країнах, де культура спорту підтримується з дитинства, люди довше живуть, рідше хворіють, рідше мають депресії і частіше відчувають задоволення від життя.

Чому в Україні ситуація критична?

1. Відсутність доступу. У селах і маленьких містах часто немає навіть елементарних майданчиків, не кажучи вже про спортивні зали чи секції.

2. Стереотипи. Багато дорослих досі вважають, що спорт — це тільки для дітей або професіоналів. У свідомості людей фізкультура не є життєвою необхідністю.

3. Низька мотивація. Якщо з дитинства немає звички до руху, у дорослому віці складно почати.

4. Фінансові бар’єри. Приватні клуби — дорогі, а державні секції не завжди якісні чи взагалі існують.

Що ми можемо зробити?

1. Розвивати локальні ініціативи

У Німеччині спортивні клуби часто створюють не уряди, а самі громадяни. Це можуть бути невеликі об’єднання для гри в волейбол, бігу, йоги, занять для мам з дітьми чи людей похилого віку. Їх підтримують міста і громади — виділяючи простір, обладнання і навіть невеликі бюджети. В Україні це теж можливо — через ОСББ, школи, ініціативні групи.

2. Навчати дітей з любов’ю до руху

Замість примусу на фізкультурі — більше варіативності. Танці, бойові мистецтва, ігрова гімнастика, кросфіт, катання на роликах — діти повинні мати право вибору і відчуття, що спорт — це радість, а не «зобов’язання».

3. Змінити ставлення через медіа та приклади

Популяризація руху в TikTok, Instagram, YouTube, історії звичайних людей, які почали бігати у 40 або сіли на велосипед після інсульту — це має більший ефект, ніж будь-які заборони чи офіційні програми.

4. Підтримати інструкторів і тренерів

У держави повинна бути мета — створити десятки тисяч нових робочих місць у спортивній сфері. Навчати тренерів, підтримувати відкриття студій, секцій, навіть у найменших населених пунктах.

5. Зробити спорт частиною культури громади

Щотижневі забіги, велопробіги, фестивалі здоров’я, турніри між дворами, воркаут-зони на відкритому повітрі — все це створює дух спільності й мотивації.

Але тут треба зазначити, що Україна має неймовірний людський потенціал. Якщо кожен з нас почне з малого — створить гурток у школі, підтримає місцевий спортмайданчик, організує ранкову руханку у дворі — вже завтра ми зрушимо з мертвої точки. Спорт — це майбутнє здорової нації. І воно починається з нас.

Як Німеччина прищепила любов до спорту: досвід, який варто переймати

1. Система спортивних клубів (Sportvereine) — основа культури

У Німеччині, як зазначалося раніше, існує понад 90 000 спортивних клубів, які охоплюють понад 27 мільйонів членів — це майже третина населення країни! Ці клуби — не про «високі досягнення», а про масовість, доступність і спільність. У кожному містечку, селі чи районі є клуби для дітей, підлітків, дорослих і навіть пенсіонерів.

Клуби фінансуються за рахунок членських внесків (доступних), підтримки муніципалітетів і державних програм.

Люди сприймають членство в клубі як частину соціального життя — це і рух, і спілкування, і підтримка.

2. Фізична активність — частина освіти з раннього віку

У дитсадках і школах велика увага приділяється ігровому спорту. Не змушування, а вільний рух, танці, командні ігри, що формують позитивний досвід з тілом.

Діти з ранніх років відвідують секції в клубах, які часто мають договори зі школами — спорт стає органічною частиною виховання, а не примусом.

3. Інфраструктура скрізь — навіть у селах

У найменших селах є:

• футбольні поля,

• багатофункціональні зали,

• траси для бігу або велодоріжки,

• столи для настільного тенісу просто неба.

Будь-хто має змогу тренуватись безкоштовно або за символічну плату.

4. Держава підтримує через програми здоров’я

Німеччина інвестує мільярди в профілактичну медицину, і спорт — її основа.

Деякі клуби працюють у партнерстві з медичними страховими компаніями. Якщо ти регулярно займаєшся спортом, страхова може компенсувати частину внесків у клуб.

5. Масові заходи — як спосіб популяризації

Кожні вихідні в містах проводяться:

• відкриті спортивні дні (безкоштовні тренування),

• велопробіги,

• благодійні марафони,

• танцювальні флешмоби, йога на траві тощо.

Це не спорт заради медалей, а радість від руху, контакт з природою та спільнотою.

Увага до літніх людей. В Німеччині існує багато клубів саме для людей похилого віку — легка гімнастика, скандинавська ходьба, танці. Це допомагає людям залишатися активними до 80–90 років, знижує ризик хвороб, а ще — зберігає соціальне включення.

Чому це працює?

• Системність: спорт — не разова кампанія, а частина державної і місцевої політики.

• Доступність: мінімальні бар’єри для участі.

• Спільність: спорт — це «разом», а не «проти когось».

• Задоволення: основна мета — не змагання, а радість, здоров’я, зв’язок із людьми.