1. Невраховане виробництво.

Спочатку завищені технологічні норми витрат сировини призводять до накопичення надлишків неврахованої сировини і отримання на виході, відповідно, не облікованої готової продукції. Наприклад, алкогольна промисловість (зерно - спирт - лікеро-горілчані вироби). Реалізація неврахованої продукції - це вже справа техніки, тим більше вивезти товар з території виробництва можна і на особистому транспорті.

2. Списання та повторна закупівля.

Схема така: спочатку відбувається реальна закупівля, потім списання (частина - реальне, частина - фіктивне), потім ще одна закупівля (фіктивна).

Схожий розвиток цієї ж схеми: основне обладнання (верстати, механізми, машини) списується як неналежне, вивозиться за кордон, а потім завозиться під виглядом нового. Роль «закордону» може виконувати й інша область всередині країни.

Реєстрація ТОВ

3. Приписка і пересортиця.

Досить популярна і проста схема, при якій, наприклад, поліграфічна продукція стандартної якості «бракується» і продається як некондинаційна за зниженими цінами компанії-реалізатора продукції, а потім продається на ринку як товар належної якості.

4. «Заряджені» тендери.

Чи не новиною є те, що переможці тендерів зазвичай заздалегідь відомі. Для того щоб переможцем тендеру була потрібна компанія, є кілька механізмів, наприклад, зниження реальної конкуренції. Тобто, інформація про тендер публікується в досить обмежених обсягах, створюються штучні складності в переліку необхідних документів, даються надто стислі терміни для подання тендерних пропозицій. Якщо тендер проводиться за принципом електронних торгів - організатори просто не реєструють незалежних учасників тендеру, пояснюючи це технічними збоями. Також часто використання «підставних» учасників - своїх фірм, які беруть участь в тендері без наміру виграти, а тільки для «масовки».

5. «Кишеньковий» бізнес.

Зазвичай при такій схемі директор з постачання закуповує товар у «своєї» фірми-постачальника (оформленої на родичів або друзів), директор по персоналу співпрацює зі «своїм» HR-агенством, фінансовий директор співпрацює зі «своєю» фінансовою компанією.

6. Махінації в будівельних роботах.

Будівельна сфера займає одну з лідируючих позицій за рівнем розвитку корпоративного шахрайства.

Найбільш часто підрядники в тандемі з замовниками приписують обсяги, списують дорожчі, а використовують більш дешеві товари, завищують площу прихованих робіт, які неможливо перевірити, необґрунтовано застосовують приймають завищені коефіцієнти і т.д. Кожен замовник або генпідрядник знає, що при будівництві коригування кошторисів виходять не тільки природним шляхом, а й внаслідок корпоративного шахрайства, тому на будівельних об'єктах контроль за підрядниками здійснюється досить жорстко.

7. «Відкати».

Схема настільки використовувана і популярна, що навряд чи варто зупинятися на ній докладно. Варіантів тут багато: покупка за явно завищеними цінами, надання окремим клієнтам більш низьких цін, більш високих знижок, підкуп співробітників, «зворотні відкати».

Пройшов майже рік з часу канонічної історії, коли компанія Volkswagen зізналася в фальсифікації екологічних тестів, після чого виконавчому директору автомобільного гіганта довелося піти у відставку.

У бізнес-школах MBA в якості найбільш яскравого прикладу корпоративного шахрайства розглядають історію енергетичної компанії Enron, яка була одним з провідних гравців на даному ринку. Менеджери Enron систематично підробляли свою фінансову звітність і умисно, цілеспрямовано обманювали своїх клієнтів, службовців і інвесторів.

Викладач Єльської школи менеджменту Девід Бах на сторінках авторитетного видання Financial Times пише про те, що більшість гучних корпоративних конфліктів відбуваються через халатність, і значно рідше через навмисного шахрайства. І з цією думкою не можна не погодитися.

Виходячи з вищевикладеного, можна відзначити, що, на жаль, на даному етапі становлення українського бізнесу, корпоративне шахрайство розвинене досить сильно, і, що найприкріше, серед менеджерів компаній - осіб, які, здавалося б, повинні викликати найбільшу довіру у власників компаній і бути опорою бізнесу.

Для недопущення можливості корпоративного шахрайства менеджменту необхідно проводити ретельну перевірку при прийомі керівників на роботу, чітко прописувати в трудовому контракті і посадових інструкціях повноваження, компетенцію і відповідальність, розділяти фінансові потоки між декількома особами, проводити якісний аудит.

Ще в 2014 році вступив в силу ряд змін, в тому числі в КЗпП України, якими посилена матеріальна відповідальність менеджменту компаній (директор, голова дирекції, член виконавчого органу, наглядової ради, голова ревкомісії).

Ці особи несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі заподіяної шкоди, а не в розмірі середньомісячного заробітку, як це було до цього. Однак хоч законодавчо і прописана можливість стягнення з директорів заподіяної ними шкоди, але на практиці подібна можливість виливається в затяжний судовий процес зі складною доказовою базою з боку власників компанії і «незаконністю» і «порушенням» трудових прав директора.

Судова практика з цього питання знаходиться в стадії формування, і рішення по кожній конкретній справі залежить від фактичних обставин, документальних і показань свідків підтверджень. Сама наявність подібного механізму вселяє певний оптимізм, проте такі процеси як корпоративне шахрайство завжди краще попереджати, ніж вирішувати.

Юридична фірма «ПАТРІОТ»