Внаслідок російського вторгнення в Україну десятки тисяч людей втратили домівки, бізнес та зазнали моральної шкоди. Наразі люди, чиє житло зруйноване, можуть отримати компенсацію за програмою "єВідновлення". Водночас власники бізнесу поки не отримують компенсацію. Чи реально стягнути грошову компенсацію з росії через суди, в тому числі міжнародні, в ефірі YouTube-каналу Свої говорили з аналітиком правозахисної групи "СІЧ" Віктором Філатовим.

Механізм відшкодування на національному та міжнародному рівнях

Чи існує сьогодні на міжнародному та всеукраїнському рівнях механізм відшкодування?

— Насправді питання достатньо складне. Якщо брати в цілому питання компенсації, репарацій — це по суті модель перехідного правосуддя. Можна сказати, що це один з напрямів перехідного правосуддя, який має дуже важливе значення, у тому числі й ідеологічне. От скажімо, якщо жертви конфлікту не отримують належної сатисфакції в різних формах — відшкодування шкоди моральної, майнової чи матеріальної — тоді виникає дуже складна проблема.

В ідеалі у світі все відбувається так: є держава, яка, наприклад, бере участь в конфлікті й проявила агресію. Потім відбуваються міжнародні кримінальні трибунали або держава — як з досвідом Німеччини під час світової війни — оголошує капітуляцію, підписує документи і сплачує репарації іншим країнам, які постраждали. В нашому випадку цей сценарій дуже складно реалізувати, тому що держава-агресор по суті не визнає жодних міжнародно-правових актів.

Тому ми шукаємо альтернативні механізми. Якщо взяти досвід міжнародного кримінального трибуналу по Югославії, там дійсно були ухвалені рішення і є компенсації.

В нашому випадку це дуже складно реалізувати, тому одразу стали рухатися іншим шляхом. Почали створювати унікальний компенсаційний механізм, який дасть можливість отримати відшкодування не тільки державі, а ще і громадянам. Причому у нас навіть сьогодні особливість контексту в тому, що є відшкодування на рівні громад. Наприклад, громади, які потерпають від обстрілів, там є руйнування. Тобто це шкода, завдана і не державі, і не окремій особі А це шкода, завдана безпосередньо громаді.

І тому у нас вже є механізм на міжнародному рівні, який полягає в тому, що активи росії будуть заарештовані. Потім буде спеціальний компенсаційний механізм, який буде спрямований на те, щоб передавати ці активи. У подальшому вони будуть надаватися або ж громадянам, або ж на покриття потреб держави. Тобто наразі це найреалістичніший механізм в умовах, коли немає можливості зобов'язати державу-агресора сплачувати. Бо більшість міжнародно-правових інструментів розраховані на те, що держави визнаватимуть ці зобов'язання і виконуватимуть їх.

Якщо взяти досвід країн Африки, які стикалися з конфліктами. Наприклад, свідчення жертв конфлікту, які кажуть про те, що для них всі ці репарації, відшкодування дуже важливі. Тому тут йдеться не лише суто про майновий аспект, а й про про певні ідеологічні питання. Отримані кошти дадуть змогу побачити, що їхні страждання були визнані.

Тобто, якщо говорити на ідеологічному рівні, йдеться про справедливість?

— Так. Є така категорія в перехідному правосудді, як національна пам'ять, і формується вона на основі історичної правди. І от репарації, відшкодування, різного роду компенсації виступають як один з інструментів формування справедливості.

Також є прихована віктимізація жертв конфлікту, коли вони і так вже є жертвами, а ще держава не звертає уваги на їхні проблеми. І тоді по суті порушуються їхні права вже вдруге.

Досвід світових війн вказує на те, що цей напрям є обов'язковим. Якщо, наприклад, скажімо, амністії можуть або застосовуватися, або ні — це дуже суперечливе питання. Іноді суспільство може його не сприйняти. А от якщо говорити про репарації, то це обов'язковий аспект постконфліктного розвитку.

Якщо ми візьмемо сам напрям репарацій, то вони є достатньо складним з політичної точки зору, бо можуть загострювати конфлікт. Я думаю, навряд чи тій самі росії сподобалося, що їхні активи заарештовані. Є певні суперечливості, але на сьогодні вже намагаються якось їх все одно долати.

В Україні законодавча база готова до того, щоб компенсувати збитки жертвам війни?

— Тут важливий не стільки правовий аспект, скільки політичний. Якщо буде на міжнародному рівні політична воля для того, щоб всі ці кошти генерувати, передавати через відповідний фонд, через реєстр, я думаю, що всі ці питання за місяць вирішить Верховна рада. Вони та Кабмін ухвалять необхідне рішення.

В основному що необхідно зробити? Це може бути бюджетне законодавство. Тому що необхідно передбачити процедури. У нас в бюджетному законодавстві закріплено — що до дохідної частини можуть надходити кошти з якихось інших джерел, тобто це не податки чи мито. Просто необхідно буде деталізувати ці інші джерела, зазначити, що це репарації. Там буде відповідне цільове призначення. Ну, і, можливо, законодавство потребуватиме змін в частині якихось владно-розпорядчих питань — хто розподілятиме ці кошти, на підставі чого, розробити якісь критерії з питань того, хто перевірятиме розподіл цих коштів. Тобто на підзаконному рівні можна буде все це визначити.

І дуже важливо, щоб сьогодні у нас все ж таки привели кримінальне законодавство до стандартів міжнародного гуманітарного права. В аспектах репарацій це може мати важливе значення. У нас в 21-му році був відповідний законопроєкт, за нього навіть Рада проголосувала. Та потім скасувала це рішення під час голосування і до президента на підпис документ не відправила. Зараз цей законопроєкт у підвішеному стані.

В законопроєкті пропонуються статті до Кримінального кодексу, які деталізують воєнні злочини. Бо в нас цього ще немає. Наприклад, там є певні групи: воєнний злочин проти особи, де прописано про насилля, затримання, позбавлення волі, незаконну депортацію. Якщо в нашому законодавстві це буде визначено, як кримінальний злочин, то це дуже сприятиме в ухваленні рішень на рівні міжнародних інстанцій.

Зараз ми позиціонуємо це як міжнародний кримінальний злочин в наших зверненнях до міжнародних судових інстанцій, а виходить так, що в нашому кримінальному законодавстві цього немає. Звісно, цього не можна допускати, необхідно це все гармонізувати.

Репарації та відшкодування

Заступниця Міністра юстиції України Ірина Мудра в телемарафоні сказала: «Говорити про те, що за нинішньої влади росії можливе прийняття рішення про добровільну сплату Україні репарації нереально. Тільки примусово». Як це «примусово» може виглядати?

— Примусово це може виглядати у вигляді судових процесів. Наприклад, як по досвіду міжнародного кримінального трибуналу по Югославії. Тобто це по суті розгляд в або ж спеціально створеному міжнародному кримінальному трибуналі, або ж під час розгляду окремих воєнних злочинів на рівні міжнародного кримінального суду. Примусовий характер буде полягати в тому, що буде рішення відповідної судової інстанції і на його підставі буде здійснено передачу цих активів.

Тобто ви говорите про те, що скоріш за все компенсацію громадяни України будуть отримувати через арештовані російські активи, а не з добровільної згоди самої росії і виплачених нею тих же репарацій?

— На сьогодні такий контекст конфлікту, що навряд та влада, яка є сьогодні в росії, щось визнає. Можливо, якщо відбудуться якісь політичні трансформації, прийде нова влада, яка визнає, тому є варіант, що це буде в добровільному порядку. Та наразі я не бачу жодних закликів з їхнього боку про готовність щось відшкодовувати. Тому скоріш за все йдеться про примусове.

У перехідному правосудді є декілька таких шляхів. Та шкода, яка завдана громадам, і та шкода, яка завдана окремим громадянам буде відшкодовуватися державою. Так як є певна юрисдикція на цій території, тобто держава визнає цю шкоду, бере її на себе повністю, її компенсує, а вже потім держава отримуватиме репарації від росії навіть у вигляді тих самих активів. Цей шлях простіший для самих громадян та територіальних громад. Вони розуміють чітко, що їм треба звертатися до влади. Влада буде виділяти ці кошти, будуть там здійснюватись якісь інституційні реформи відбудови, компенсації тощо. А у подальшому вже держава буде стягувати всі ці суми. Для цього є реєстр, який вже створений на міжнародно-правовому рівні, в рамках якого і фіксуються всі ці збитки. Тобто такий шлях простіший для громадян, але складніший для держави.

Міжнародні суди та рішення

Ви праві, коли кажете про те, що росія зараз відмовилась виконувати рішення міжнародних інституцій. Цікаво те, що вона вийшла із Ради Європи, із Ради ООН з прав людини і ще з низки міжнародних інституцій її вигнали або вона пішла добровільно. Якось ми говорили з директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком. Він сказав про те, що питання компенсації буде можливе, і росія сама буде готова компенсувати збитки, завдані Україні і громадянам України, коли вона захоче повернутись до цивілізованого світу. Як вам така думка?

— Це правильна думка. Та тільки коли настане цей час? От у чому полягає основне питання. Зараз ми бачимо — ніхто нікуди повертатись не збирається. Вони напевно вважають це єдиним правильним курсом. Я б сказав, що така думка про повернення до цивілізованого світу виникне тільки тоді, коли зміниться політична влада.

У перехідному правосудді є така категорія – національний контекст. Є конфлікт, який відбувається між Україною і росією Оце є певний контекст. Для нас це один контекст, для них — інший. Але є контексти залежні. Якщо, наприклад, не буде повноцінно здійснено всі процедури на постконфліктному етапі розвитку, якщо не буде зміни в іншому контексті, мені здається — це наш випадок. Ми не зможемо все остаточно врегулювати і вийти на етап сталого розвитку поки не відбудуться там якісь трансформації. Тому що маючи таке сусідство, ми розуміємо, що це буде продовжуватися постійно. А там є певні наративи, там є певна мова ненависті. Щоб щось змінилося, потрібно, щоб змінилася влада та політичний курс, або громадянське суспільство має взяти все в свої руки.

Попри те що, росія відмовилась виконувати рішення міжнародних інституцій, за останні 10 років тисячі громадян звертались до міжнародних судів з позовами проти росії. Зокрема, Нова хвиля зазначає про те, що було подано 3 700 індивідуальних позовів від українців і 1 600 безпосередньо від жителів Донецької та Луганської областей та Криму. Скільки можуть тривати міжнародні суди?

— Це може бути по-різному. Якщо говорити про Європейський суд з прав людини, то він буде спостерігати.

Якщо буде спеціальний якийсь трибунал по Україні або це буде розгляд справ в МКС, я думаю, що ЄСПЛ буде дуже спостерігати і спиратися саме на цю практику. На сьогодні це питання має не стільки юридичну площину, воно дуже політизоване.

І знову ж таки, там потім будуть питання, які пов'язані з виконанням таких рішень. Особливо, якщо це Європейський суд з прав людини, бо його юрисдикцію росія не визнає

Суто з практичної точки зору: скільки може коштувати звернення до такого суду?

— Наскільки я знаю, там декілька тисяч євро потрібно, якщо людина самостійно звертається до Європейського Суду з прав людини.

А як ви вважаєте, тим, хто зараз постраждав від діянь росії, потрібно зараз звернутися до міжнародних або українських судів?

— Я вважаю, що потрібно. Зазвичай говорять про те, що компенсація, репарація — це виключно на рівні постконфліктного розвитку. Тобто коли вже конфлікт припинився, тоді починають вирішуватись ці питання. Мені здається, що не слід чекати ніякого припинення конфлікту. Необхідно вже сьогодні починати рухатися.

Перш за все, що дуже важливо наразі, це фіксація і документування злочинів. Необхідно, аби завдану шкоду фіксували правоохоронні органи. В структурі Генпрокуратури вже є відповідний департамент. Тому потрібно проходити всі необхідні інстанції для того, щоб фіксувати.

Найважливіше завдання зараз — це все ж таки фіксація, документування, щоб була максимально вичерпна інформація. До речі, зараз Харківська правозахисна група вже починає передавати до міжнародного кримінального суду ці окремі кейси. Чим більше буде таких кейсів, тим більше буде доказової бази. Тоді і людині буде простіше.

Щодо національних судів. Якщо передбачено якісь державні гарантії, то держава їх і так буде виконувати. Тож звертатись до національних судів є сенс тоді, коли, наприклад, держава не виконує своїх зобов'язань.