Інтерв’юерка та блогерка Емма Антонюк  попросила вибачення у мешканців сходу. “Перед людьми зі Сходу я хочу дуже щиро попросити вибачення. Тому що любов до своїх - це не про те, щоб завжди мати рацію, а про те, щоб розуміти, як боляче в деякій ситуації можуть вколоти твої слова. Тому що ці люди не заслужили на те, щоб я відтворила це кліше”, - сказала вона в подкасті “Гуртом та вщент”.

 

"А ці люди були зросійщені"

Нагадаємо, резонанс викликали фрагменти інтерв’ю Маріам Найем, де Антонюк описувала роботу свого благодійного проєкту «Різниця Є». Блогерка розповідала про те, як у прифронтових селах поява україномовних книжок стає подією, та вжила низку емоційних формулювань щодо місцевих мешканців.

«Але коли в селі Рогань з’являється 700 книжок, пенсіонери, все життя „рускоговорящіє“, які читали тільки „рускіє детектіви“, починають ставати в чергу за „Бріджертонами“. Вони не говорили українською, бібліотекарка каже. Просто ця історія мене дуже сильно вразила. Нам треба в це інвестувати. … Канєшно, вони беруть книжки, підсідають на книжки. А ці люди - вони „рускоговоряща чєлюсть“, вони були зросійщені, у них там були проблеми з ідентичністю, вони перший раз у житті читають „Тигроловів“. І охр*нівають», - заявила Антонюк під час розмови.

"Як каже моя бабуся: "Коли Бог хоче покарати, він забирає на кілька хвилин мізки"

 

В новому інтерв'ю Сергію Притулі та Антону Тимошенко блогерка підкреслила, що «я однозначно говорила про певний контингент читачів, за яких ми боремося, за яких борються ці бібліотекарки, читачів, чиї серця нам потрібні, тому що російська пропаганда дуже ефективна”.

Вона також додала, “що коли я прочитала одразу реакцію, у мене опустилися руки, і я була дуже емоційна. Я просто псіханула, і я така: я чотири роки тягну цю роботу в другу зміну, непомітну роботу, я там не чекала, що хтось скаже "дякую", але щоб мене ногами за це забивали...

Потім я уявила, наприклад, якась там дівчинка з Луганська, яка виграла конкурс Петра Яцика, або яка вчила вірші Стуса, яка в 14-му році втрачає дім, втрачає все, що їй цінно, яка переїжджає в Київ і, не дай Бог, наривається на якісь ублюдські оголошення, що "донбаським не здаємо квартиру". Якій її українська ідентичність далася значно дорожче, ніж мені моя. І яка натикається на мою фразу про "русскоговорящую челюсть" як вона має почуватись у цей момент?

Або коли я думаю про вчительку зі Слов’янська Марину Данілову, яка в зросійщеній школі ходила на уроки у вишиванках... яка принципово вела всі уроки українською, деякі там були матері, які забирали дітей з її класу через це, і у неї з дирекцією школи були проблеми. І вона, значить, чує ось це кліше, яке відтворює про "русскоговорящую челюсть". Як ця Марина Данилова зі Слов’янська має почуватись у цей момент?”

“В країні, де існує така велика кількість людей, які переживали досвід, який я ніколи в житті не можу уявити, бо я його не переживала, - виродити таку "прекрасну" фразу... Це, знаєте, як каже моя бабуся: "Коли Бог хоче покарати, він забирає на кілька хвилин мізки".

І перед цими людьми зі Сходу я хочу дуже щиро попросити вибачення. Тому що любов до своїх — це не про те, щоб завжди мати рацію, а про те, щоб розуміти, як боляче в деякій ситуації можуть вколоти твої слова. Тому що ці люди не заслужили на те, щоб я відтворила це кліше”, сказала Антонюк.