Є кілька країн, які змогли відірватися від російської експансії та побудувати незалежну політику й економіку. Ось кілька прикладів:

1. Фінляндія

Фінляндія була частиною Російської імперії з 1809 по 1917 рік. Після Жовтневої революції 1917 року вона оголосила незалежність і змогла її відстояти у війнах із СРСР. Після Другої світової війни країна балансувала між Заходом і СРСР (політика «фінляндизації»), але після розпаду Радянського Союзу остаточно інтегрувалася в Європу та НАТО (2023).

2. Балтійські країни (Естонія, Латвія, Литва)

Ці держави були окуповані Радянським Союзом у 1940 році та залишалися в його складі до 1991 року. Незважаючи на жорстку радянізацію, вони зберегли національну ідентичність та прагнення до незалежності. Після виходу з СРСР Балтійські країни швидко реформували економіку, інтегрувалися в ЄС і НАТО (2004), значно скоротили залежність від Росії та стали одними з найуспішніших пострадянських держав.

3. Польща

Польща не була частиною СРСР, але перебувала під його впливом як член Варшавського договору. Після падіння комунізму в 1989 році країна провела масштабні реформи, приєдналася до НАТО (1999) і ЄС (2004). Зараз Польща є одним із найактивніших противників російської агресії та прикладом успішної євроінтеграції.

4. Грузія

Після розпаду СРСР Грузія проголосила незалежність у 1991 році, але стикнулася з підтриманими Росією сепаратистськими рухами в Абхазії та Південній Осетії. У 2008 році відбулася російсько-грузинська війна, після якої РФ фактично окупувала ці території. Незважаючи на це, Грузія продовжує курс на інтеграцію в ЄС і НАТО.

5. Молдова

Молдова вийшла зі складу СРСР у 1991 році, але зіткнулася з конфліктом у Придністров’ї, де Росія досі утримує свої війська. Проте в останні роки Кишинів активізував євроінтеграційний курс і отримав статус кандидата в ЄС (2022).

Як ім це вдалося 

1. Швидкі реформи та економічна трансформація

• Балтійські країни одразу після здобуття незалежності провели радикальні реформи – приватизацію, перехід на ринкову економіку, скорочення впливу радянських структур.

• Польща запустила “шокову терапію” (план Бальцеровича), яка спричинила тимчасові труднощі, але швидко стабілізувала економіку.

• Фінляндія, після отримання незалежності у 1917 році, активно розвивала власну промисловість, освіту та експортну економіку, що зробило її менш вразливою до впливу СРСР.

2. Політична воля та єдність суспільства

• У цих країнах існувало сильне прагнення до незалежності, і політики діяли рішуче, навіть за умов економічної кризи або тиску з боку Москви.

• У Балтійських країнах, наприклад, народні рухи (Саюдіс у Литві, Народний фронт у Латвії, Рух за незалежність в Естонії) відіграли ключову роль у виході з СРСР.

3. Зменшення економічної залежності від Росії

• Балтійські країни відмовилися від російського рубля та швидко переорієнтувалися на Захід.

• Польща розширила торгівлю з Європою та США.

• Фінляндія інвестувала в технологічний сектор (Nokia) та диверсифікувала свою економіку.

4. Чіткий курс на Захід

• Членство в ЄС та НАТО стало гарантією безпеки та економічного зростання.

• Балтійські країни та Польща активно лобіювали своє приєднання до НАТО, щоб захиститися від можливої російської агресії.

5. Відмова від радянського минулого

• Проведення люстрації (обмеження доступу до влади для колишніх комуністів і агентів КДБ).

• Декомунізація – знесення пам’ятників, зміна назв вулиць, перехід на національні мови.

• У Польщі, Чехії, Естонії, Литві та Латвії було чітко визначено, що СРСР – це окупант.

6. Спротив російському впливу

• Грузія після 2008 року значно обмежила російський бізнес і пропаганду.

• Балтійські країни вивели російську мову зі статусу державної та обмежили діяльність російських медіа.

• Польща активно підтримує Україну у війні, розуміючи загрозу з боку РФ.