Український режисер та кліпмейкер Алан Бадоєв розповів про своє дитинство у Горлівці і пояснив, чому “ненавидів це місто, хотів побігти звідти як можна швидше”. Про це він сказав в інтерв'ю на Youtube-каналі Ramina.

“Я людина, яка 15 років не був у Горлівці. Я після 1-го курсу приїхав до батьків, після 2-го курсу приїхав, а потім батьки поїхали з Горлівці і стали жити під Києвом. Я все своє дитинство мріяв як можна швидше поїхати з Горлівки, бо це було не моє місто. Не ображайтесь на мене, горлівчани. Я дуже люблю людей, дуже ціную ті моменти дитинства,  але я ненавидів це місто, хотів побігти звідти, тому що мене вся та атмосфера стискала. Ці однакові будинки, сірість, завжди були погані дороги”, - згадує Бадоєв. 

Також режисер розповів про свою родину та виховання.   

“Моє дитинство і моя сім'я дуже схожа на сім'ї, які жили в Горлівці, але трохи інакша. Чому? По-перше, тому що батько - осетин. По-друге, всі твої родичі, які до тебе приїжджають, теж осетини. Є з маміної лініі хтось з України, але менше. Я виховувався в дуже чіткому усвідомленні такої кавказької “виучкі”. І я дуже радий цьому, бо багато що мені легше розуміти і набагато легше приймати рішення саме завдяки батьковському наставленню. На Кавказі все проще: чи “так”, чи “ні”, чи честь, чи безчестя. Ти ніколи сірого не знайдеш. 

А мама з Сумської області, і вже зараз розумію, що вона багато українського мені давала.  Вона хоч і була трохи “совєтська” українка, але мама постійно вишивала, мама постійно малювала притаманні ось ці піони, пісні українські співала. Мама давала такий український бекграунд, не тому що хотіла так виховувати, вона так жила. Тому зараз я багато що беру зі спогадів про маму. 

Але я не ходив на українську мову та літературу, тільки вже в старших класах збагнув і пішов вчитися мові, це вже був мій вибір"