Цьогоріч до вшанувань старшинської школи УПА "Олені" та провідника ОУН Карпатського краю Ярослава Мельника (Роберта), зважаючи на чисельні запрошення друзів, долучився і я.

Урочище само по собі доволі велике, але для всіх груп місця для наметів не вистачило. Тому таборувались (ми також) ще й за гірською річкою. На цій світлині – річка там, де на задньому плані дерева.

Прибули ми до табору 13-го, головні події в урочищі відбувались у суботу 14-го. Цілий день проходив турнір з волейболу (команд було більше 20-ти), турнір з шахів та кульової стрільби. Одну з команд-учасниць очолював голова «Свободи» Олег Тягнибок.

Зранку суботи ми невеликою групою рушили на вершину Яворини. Враховуючи те, що ми вже були в урочищі на висоті 300-400 м, піднятись треба було приблизно на кілометрову висоту. В селі Липа, через яке пролягала дорога, є вказівник.

То ж так званою Хресною дорогою ми почали підйом.

Там, в горах, я вперше в житті побачив як росте чорниця. Зараз якраз сезон на неї, то й пройти мимо, не наївшись ягід,  ми не могли.

А це карпатські смереки.

Взагалі природа Карпат вражає. Я по приїзду, в перший таборовий вечір, жартома сказав друзям, що у нас на Донбасі деякі терикони вищі за їхні гори. Можливо, воно так і є. Але з наших териконів не побачиш тої краси, яка розкривається в Карпатах. Я вже не кажу про повітря, про холодні і бистрі гірські річки, водою з яких не можна напитись – така вона смачна.
Ось і вершина Яворини.

Без коментарів кілька світлин з вершини.

Спускались з гори іншою дорогою. Вона коротша за Хресну і утворена потоками води після дощів та танення снігу.

В село вийшли з іншого боку. Взагалі, галицькі села, на відміну від наших, справляють позитивне враження.

Там немає покинутих, нежилих хат. Навпаки – всюди зростають новобудови. Та й самі хати – яскраві і веселі…

Після спортивних змагань в таборі відбувся концерт української пісні, а завершувала святковий день – величезна ватра.

Вночі йшов дощ, то зранку неділі почали збиратись в дорогу. Повітря трохи прогрілось, і верхівки навколишніх гір опинились мовби в тумані.

У мене було попереду ще 3 вихідних дні, то я з вдячністю прийняв пропозицію друзів відвідати славне місто Стрий і казковий Львів.

Про це – в іншому блозі.