Зворушливе звернення до українського Президента написала горлівчанка Христина Зозуля, яка вже три роки, як тисячі інших переселенців змінюють місця,  міста, бо не мають постійного даху над голової. Зйомні квартири виявляться тяжким випробуванням, для людей, які втратили свої домівки, та вже не можуть повернутися додому. Але такі люди не втратили головного – віру в свою країну. Звернення вона розмістила в Фейсбуці.

«Пане Президенте ! Вірте в нас , в переселенців, як ми віремо в Україну ! На нас можна покластися , ми надійні , працьовиті , ми проходимо кожного дня випробування життям , ми пристосовуємось до обставин і ніколи не жаліємось ! Наші діти з гордістю говорять , що народились на Донбасі , і моляться за мир!», - написала горлівчанка Христина, опубліковавши фото свого маленького синочка, який при при знайомстві всім каже, що він Костік, українець!

«Петро Порошенко , Пане Президенте ! Звертається до Вас мама маленького горлівчанина , п'ятирічного Костіка, дружина звичайного солдата, бойового кулеметника ,воїна-добровольця.

Я та моя дитина, саме та категорія громадян нашої Батьківщини, яку називають "переселенці" або частіше "біженці"! Це такі як я і мій маленький Костік, у 2014 році стали безхатчинками у своїй країні, залишивши СВОЮ домівку.Рятуючи дитину від звуків розривів снарядів, від озброєних неконтрольованих чужих людей, я була впевнена, що обираю мирне ЖИТТЯ в першу чергу для синочка , обираю право бути вільною людиною. Я була впевнена, що моя Україна не залишить мене, так само як і я не лишаю її в найскрутніші часи.

Виїжджаючи з окупованої Горлівки я, як і тисячі моїх земляків, вірила , що повернусь за місяць, максимум пару місяців, ДОДОМУ, в свою квартиру...

Вже третя весна без дому...

Три роки мій маленький син живе на зйомних квартирах, тому що постійної зйомної, а тим більше нової власної, ми мати не можемо.Три роки моя дитина змінює садочки, не може мати постійних друзів, лікаря, навіть дитяча мрія : смугаста кицька - не реальна із-за того, що житла власного немає.

70% доходу наша сім'я віддає за дах над головою. Так, саме 70%, не менше! Бувають тижні, коли постає питання "а що завтра ми їсти будемо?", буває , що рятує садочок, в якому дитина може три рази на день поїсти.

Свята?! Ні! Ми останніх три роки не знаємо , що таке свято! А якщо бажаємо один одному щось , то лише миру в рідній Горлівці та мати дах над головою !

Якби ми мали можливість мати власне, нехай маленьке, житло , в місті , якому ми живемо, чи прилеглих районах, це дало б можливість нам, переселенцям, почати ЖИТИ, а не виживати! Ті гроші, ті тисячі які ми віддаємо власникам квартир щомісяця , ми б платили за своє житло, якби нам була надана така можливість!

Я майже впевнена, що Ви цього повідомлення, звернення , я б навіть сказала крику про допомогу та підтримку, ніколи не побачите, не почуєте. Але я маю вірити, оскільки живу вірою всі ці три роки .Вірою в Перемогу на Донбасі, вірою в те, що ще трохи, зовсім трохи і у нас стане краще, вірою в те, що хлопці , як і мій чоловік, не дарма ціною власного здоров'я, ціною життя захищають нас від ворога, який забрав найцінніше - частину нашої землі, частину нашої вільної, незалежної України ... Зруйнував мій Донбас!

Пане Президенте ! Вірте в нас , в переселенців, як ми віремо в Україну ! На нас можна покластися , ми надійні , працьовиті , ми проходимо кожного дня випробування життям , ми пристосовуємось до обставин і ніколи не жаліємось ! Наші діти з гордістю говорять , що народились на Донбасі , і моляться за мир ! Моя дитина при знайомстві з новими людьми завжди каже: я-Костік, я-українець! Тим самим ніби нагадуючи про себе , що він такий самий українець як і дитина в Рівному, Києві чи Дніпрі !

Зверніть на нас увагу ! Моїй сім'ї нема де жити!

Повірте, ми маємо набагато більше , ніж ті, хто має все : ми маємо віру ! Ми виховуємо своїх дітей, нове покоління українців,з любов'ю в серці до рідної землі, з цими дітьми нам будувати нову Батьківщину! Вони кращі за нас!

Почуєте мене, значить почуєте сотні тисяч УКРАЇНЦІВ- переселенців!

Христина Зозуля і Костік

Горлівка - Рівне.

Переселенці, які мріють мати власне житло», - описала від імені тисяч переселенців свою проблему переселенка-горлівчанка Христина Зозуля .